| Аннотацiя: |
У статті запропоновано розуміння фактичної конституції як системи інститутів, які слугують реальними основами суспільного й державного устрою. Центральним елементом таких інститутів є звичаєві практики, які діють у сфері здобуття й використання політичної влади у суспільстві. Виокремлено державоцентричний і соціоцентричний підходи до дослідження фактичної конституції. Наголошено, що розробка теорії фактичної конституції вимагає об’єднання зусиль представників стосовно самостійних наук (конституційного права, політології, соціології, антропології, культурології та ін.) та низки напрямів, які мають міждисциплінарний характер (конституційної соціології, соціології конституційного права, антропології права, соціології політики, політичної антропології, кратології, соціології моральності, економічної соціології та ін.). |
