| Аннотацiя: |
У статті аналізуються причини підтримки вітчизняними процесуалістами концепту легальної дефініції поняття «доказ». Автор висуває дослідницьку гіпотезу, що прихильники цієї ідеї переконані в існуванні такої собі містичної сутності процесуального доказу як основи для нормативного визначення поняття «доказ». На основі методологічного аналізу феноменів «поняття» і «дефініція» робиться висновок, що судові докази не мають сутності, а лише функцію бути знаковим репрезентантом певного factum probans. Завершується стаття висновками про те, що немає сенсу зберігати у чинному Кримінальному процесуальному кодексі України легальне визначення процесуальних доказів (ч. 1 ст. 84), і пропонується прагматичний підхід, який відповідає сучасній європейській практиці правосуддя, до розв’язання цього питання. |
