| Аннотацiя: |
У статті досліджено проблематику юридизації права народу на повстання проти деспотизму. Феномен масових заворушень розглядається як прояв гострого конфлікту соціальних інтересів й екстремальної форми протидії деспотичному державному режиму. Досліджено співвідносну наукову результативність політико-правового, соціального та плебсологічного підходів до пізнання природи масових заворушень. Аргументується протиправна сутність деспотичного правління як порушення принципу народного суверенітету. У ретроспективному аспекті простежено становлення євроатлантичної доктрини допустимості революційної боротьби проти будь-яких форм тиранії, авторитаризму та тоталітаризму. Обґрунтовується думка про те, що методологічною основою для вирішення проблеми правомірності чи неправомірності масових заворушень можуть бути лише моральні концепції права, а не постулати юридичного позитивізму. Виявлено сучасні міжнародно-правові підстави допустимості народних повстань проти деспотизму. |
