| Аннотацiя: |
У статті аналізуються теоретичні засади реформування статусу судді в сучасних умовах, кінцевою метою якого є формування високопрофесійного, доброчесного і підзвітного громадянському суспільству корпусу суддів. Обґрунтовується твердження про те, що подальша трансформація правового статусу суддів має відбуватися на таких принципах, як незалежність суддів, їх відповідальність та підзвітність громадянському суспільству, а також компетентність. Незалежність суддів означає свободу щодо неупередженого розгляду справ відповідно до законодавства та свободу при оцінці фактичних обставин справи. Процесуальні гарантії незалежності судді включають право на добросовісну помилку, відповідальність за яку несе держава, та особливий порядок притягнення його до відповідальності. Підстави і процедури притягнення судді до відповідальності повинні ґрунтуватися на стандартах належної правової процедури, зокрема дотриманні вимог справедливості, безсторонності, розумних строків розгляду справи, співмірності та індивідуалізації заходів юридичної відповідальності, забезпеченні процесуальних прав судді при розгляді його справи. Доводиться, що суддя не може бути суб’єктом політикоправової відповідальності, оскільки це порушує фундаментальний принцип незалежності судової влади та суперечить правовому статусу судової гілки влади в системі поділу влади як неупередженого арбітра із вирішення спорів про право. |
