| Аннотацiя: |
У статті проаналізовано особливості використання політики фіскального стимулювання як засобу стабілізації економіки США після початку світової фінансової кризи 2008 р. На практиці така політика реалізовувалася шляхом зниження податків і збільшення видатків, що згідно з теоретичними передбаченнями можна використовувати для запобігання спаду виробництва (рецесії), але згодом треба відновити фіскальну дисципліну. Проведено огляд основних аргументів прихильників і опонентів політики фіскального стимулювання. У ході емпіричного дослідження виявлено, що оцінки ефективності обраного поєднання урядових видатків та податкових пільг перебувають у доволі широкому діапазоні, а це загалом відбиває суперечливість відповідних теоретичних аргументів щодо дієвості фіскальних стимулів. Хоча в економіці США вдалося відновити зростання ВВП і знизити безробіття, сподіваного збільшення інвестицій не відбулося, що може бути індикатором несприятливих довгострокових очікувань обслуговування державного боргу, які поступово нівелюватимуть досягнуті результати. З’ясовано, що швидкого зниження безробіття, котре було першочерговою метою фіскального стимулювання у США, теж не спостерігалося. Серед основних несприятливих очікувань у довгостроковому періоді слід також назвати збільшення державного боргу, підвищення податків, прискорення інфляції, зростання процентної ставки та зменшення засобів капіталу |
