| Аннотацiя: |
Розкрито практичні аспекти застосування сучасного інструментарію оцінювання фіскальної стійкості державних фінансів в умовах України. Наведено еволюцію підходів до визначення поняття “фіскальна стійкість” та показано роль індикаторів фіскального розриву S1 та S2 для її ідентифікації та вимірювання. Проаналізовано значення компонентів фіскального розриву, пов’язаних із поточним рівнем державного боргу та структурним балансом державних фінансів, макроекономічними факторами, старінням населення, цільовими параметрами програм фіскальної консолідації. Для застосування у вітчизняних умовах запропоновано вдосконалену методику визначення індикаторів фіскального розриву, що враховує ефект девальвації національної валюти. Обґрунтовано доцільність використання аналітичного показника “індекс обтяжливості обслуговування боргу”, що синтетично поєднує ефект від зміни темпу приросту ВВП, зміни курсу національної валюти та динаміки середньої процентної ставки обслуговування боргу. На підставі середньострокового прогнозу МВФ щодо показників державних фінансів України розроблено прогноз фіскальних розривів за двома сценаріями: на періоди 2015--2020 та 2016--2020 рр. Індикатори фіскального розриву України становлять 3,7--5,4 % ВВП залежно від варіанта розрахунків, що засвідчує високий ступінь нестійкості національних державних фінансів у середньостроковій перспективі. З огляду на специфіку поточного стану державних фінансів обґрунтовано тезу про необхідність системного розв’язання проблем бюджетної сфери за допомогою повномасштабної фіскальної консолідації. Збереження довготермінової стійкості державних фінансів має стати пріоритетною метою бюджетно-податкової політики, а індикатори фіскального розриву повинні використовуватися як один із інструментів у процесі розроблення, коригування та реалізації стратегії бюджетної реформи |
