| Аннотацiя: |
Дисертаційна робота присвячена дослідженню механізмів дії антибіотиків родини ландоміцинів, зокрема, встановленню взаємозв'язків між структурою молекул досліджуваних сполук та їх протипухлинним потенціалом. Ландоміцини ефективно долають множинну медикаментозну резистентність (ММР) пухлинних клітин до хіміотерапії, спричинену надекспресією транспортерів АВС (P-gp, MRP1, BCRP, LRP1), МЕК1/2 кінази та нокаутом генів, білки яких задіяні у регуляції клітинного циклу та апоптозу. Проапоптична дія ландоміцинів супроводжується ранньою (вже протягом першої години) генерацією пероксиду водню. Дегідрогенеза NQO1 відіграє важливу роль у цьому процесі. Потенційною внутрішньоклітинною мішенню ландоміцинів є ефекторна каспаза 7, активація якої відбувається перед активацією інших ефекторних та ініціаторних каспаз і для інших протипухлинних препаратів раніше не описана. Пізніше спостерігається деполяризація мітохондрій та активакція інших ініціаторних та ефекторних каспаз. Такий багатовекторний шлях індукції клітинної загибелі дозволяє досліджуваним сполукам ефективно долати множинну медикаментозну резистентність пухлинних клітин, спричинену різними механізмами, та мати виражений терапевтичний ефект у лікуванні неоплазій in vivo. |
