| Аннотацiя: |
У статті розглядаються механізми, що дають змогу будувати гнучкі людино-машинні процедури підтримки прийняття рішень, застосувати в процесі формування рішень неформалізовані моделі факторів. Характерними особливостями корпоративних систем є наявність пріоритету при прийнятті рішень між окремими підсистемами, що входять до складу корпоративної системи згідно з їхнім діапазоном відповідальності. Розв’язок задач самоуправління в кожній із підсистем формує параметри задач координації. Враховуються як локальні зовнішні збурення, так і внутрішні, що діють на систему і залежать від узагальненої інформації від підсистем нижчих рівнів. Введення цих обмежень переводить задачу пошуку допустимих рішень корпоративної системи до класу задач системної оптимізації і дає змогу враховувати обмеження різного виду. Для побудови механізмів управління формується функціонал F(A, x) і декілька допоміжних функціоналів gі , i = 1, ... , I, що задовольняють властивості функціонування системи.
|
