| Аннотацiя: |
У статті показано, що практично всі особливості кредитування останньої інстанції, зумовлені глобальною фінансовою кризою, в умовах слабких інститутів істотно викривлюються. Доведено, що підхід теорії ігор краще відбиває специфіку взаємодії центрального банку й фінансових посередників під час кризи. Порівняння ігрових сценаріїв, коли центробанк є активним кредитором та утримується від пропозиції ліквідності в першому ході, свідчить про наявність несприятливого вибору з-поміж альтернатив. Варіант “перший кращий” досягається в першому випадку, однак це неможливо в середовищі слабких інститутів. Варіант “другий кращий” досягається за другого сценарію, але шлях до нього довший і супроводжується додатковим шоком. Асиметрія інформації щодо стану банківської системи й імовірності опортуністичної поведінки з боку банків є ключовим фактором, що обмежує здатність центробанку обрати соціально оптимальну стратегію гри. |
