| Аннотацiя: |
Дисертація присвячена дослідженню біологічних проявів взаємодії нетоксичних рекомбінантних аналогів дифтерійного токсину (ДТ) із клітинами, що експресують рецептор токсину proHB-EGF. Встановлено, що на відміну від нативного ДТ, його рекомбінантні аналоги CRM197 та субодиниця В (SbB) набагато ефективніше зв'язуються з рекомбінантним фрагментом рецептору ДТ, протеїном HB-EGF, резистентної до токсину миші (Mus musculus L). При цьому зв'язування нативного ДТ, CRM197 і SbB із рекомбінантним HB-EGF чутливої до ДТ людини, виявилось однаково ефективним. Показано також однакову розмірність констант афінності CRM197 та SbB до рецептору proHB-EGF резистентних до ДТ клітин миші лінії L929 та чутливих до токсину клітин зеленої мавпи (Cercopithecus aethiops L) лінії Vero. Встановлено, що за тих самих умов коли клітини Vero поглинають в ендосомах більше молекул SbB ніж рекомбінантного рецептор-зв'язувального домену (Rd) ДТ, клітини L929 поглинають більшу кількість молекул Rd ніж SbB. Характер колокалізації SbB та Rd відрізнявся в клітинах цих ліній. Отримані результати вказують на можливий вплив транслокаційниого домену (Td) ДТ на процеси інтерналізації та ендосомального транспорту. Продемонстровано наявність та проведено охарактеризування іон-провідних властивостей CRM197 та SbB у штучних бішарових ліпідних мембранах (БЛМ). Встановлено, що Td у складі нетоксичних аналогів ДТ залучений у реалізацію цитостатичної дії. Відповідно рекомбінатні нетоксичні аналоги ДТ можуть бути використані для пригнічення росту пухлин у резистентних до токсину організмів ссавців, а аналоги ДТ, що не містять у своєму складі субодиниці А та містять Td, можуть потенційно мати найбільш виражену протипухлинну дію та найменшу кількість побічних ефектів при введенні в організм тварин та людини. |
