| Аннотацiя: |
Дисертація присвячена встановленню взаємозв'язку між швидкістю окисно-відновних реакцій та наводнюванням сталей різної структури за наявності на поверхні сульфідів заліза у хлоридно-ацетатних сірководневих середовищах та визначення їх опірності сірководневому корозійному розтріскуванню. Доповнено відому схему впливу сірководню на збільшення швидкості корозії та наводнювання сталей реакціями утворення сульфідів заліза за різних його концентрацій, які визначають швидкість реакції рекомбінації атомів водню. Методом циклічної вольтамперометрії в сульфідвмісних середовищах на інертному склографітовому електроді показано, що окиснення перетікає з виділенням сірки та наступною сповільненою реакцією утворення полісульфіду, а відновлення - розряджання полісульфід-іонів з попередньою їх адсорбцією. Найбільший опір сірководневому корозійному розтріскуванню має сталь У8 із структурою сорбіту і трооститу, а сталь 45 - ферито-перліту і сорбіту. Однак враховуючи, вплив наводнювання і локалізації корозії сталі із сорбітними структурами найбільш придатні для експлуатації у сірководневих середовищах. |
