| Аннотацiя: |
Дисертація присвячена вивченню технологічних аспектів і принципів перетворення w-алканів у високооктанові компоненти для моторних палив, що базуються на взаємодії w-алканів з гідроксильним радикалом. Встановлено й доведено, що гідроксильний радикал є найбільш ефективним активатором алканів (енергія активації становить величину ~ Еа = 8 кДж/моль), отже процеси, що побудовані на взаємодії н-алканів з гідроксильним радикалом, будуть відрізнятися мінімальними енерговитратами. Крім того, в роботі показано, що гідроксильний радикал відіграє головну роль в окисленні молекулярного азоту до закису нітрогену. Розглянуто способи промислової реалізації генераторів гідроксильних радикалів: для технології прямої конверсії алканів у метанол у "м'яких" умовах на основі фоторозкладання парів нітратної кислоти (А ~ 330 нм) і фотохімічної взаємодії діоксиду нітрогену з молекулою води (А, ~ 420 нм), для технології підвищення якості моторних палив - на основі динамічної кавітації перекису водню, для технології окиснення молекулярного азоту - термічне розкладання перекису водню (Г - 773 К). Розроблено конструкції реакційних апаратів, запропоновані технологічні схеми, що реалізують запропоновані технологічні процеси. Аналіз експериментальних даних дозволив дійти висновку про те, що внаслідок прямої конверсії алканів Сг-С4 в метанол у "м'яких" умовах вдається досягти ступінь конверсії ~ 10 %, а під час перероблення алканів С5-С10 бензину в високооктанові компоненти (толуол, метанол, ізоалкани) вдається збільшити ОЧ на ~ 12 од. Виконано аналіз прямих матеріальних витрат для запропонованих технологічних схем і встановлено, що вони є цілком прийнятними. |
