| Аннотацiя: |
Метою статті є аналіз основних джерел з історії традиційної культури Гуцульщини в структурі розвитку наукового знання XІX – поч. ХХ ст. методологія дослідження полягає у застосуванні системно-структурного, аналітичного методів для виявлення наукових джерел до історії в традиційної культури Гуцульщини, зокрема обрядовості наприкінці; історико- хронологічний метод – для дослідження динаміки видозміни наукових потрактувань традиційної культури. Наукова новизна полягає у в системному погляді на джерельну базу традиційної культури означеного ареалу кінця ХІХ- поч. ХХ ст. у взаємозв’язу з розвитком наукового знання і поступовим відокремленням традиційної культури як буттєвого простору та набуття ним якості предмета наукових досліджень. Висновки. У результаті дослідження встановлено основні етапи накопичення фактологічних та теоретичних даних. Перший етап – 40–70-ті роки ХІХ ст., коли відбувався процес становлення народознавчих знань, активізація до пізнання культури горян українських і зарубіжних вчених. Другий етап – 80- ті роки ХІХ ст. – перша третина ХХ сторіччя, коли була розгорнута збирацька і дослідницька діяльність членів Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. Огляд наукової літератури можна з дає підстави стверджувати, що переважна більшість наукових праць торкалася лише описів новорічно- різдвяних свят кінця ХІХ – початку ХХ ст. Проблему ж розвитку традиційної культури в складних умовах комуністичної ідеології та войовничого атеїзму по суті не розроблено в галузі теорії та історії культури. Виникла необхідність розглянути і пояснити тенденції розвитку в етнокультурі українців Гуцульщини – одного з найбільших регіонів, придатних для відродження традицій, звичаїв, обрядів, які б слугували естетичному, моральному, мистецькому вихованню, зберігали б самобутність культури. Різноманітні джерела уможливлюють простежити розвиток різдвяно-новорічних свят українців Гуцульщини, виявити процеси трансформації звичаїв протягом другої половини ХХ – початку ХХІ сторіччя. Історіографія даної проблеми та наявність групи джерел дають підстави розширити, збагатити наші знання з розвитку духовної культури українців конкретного регіону на принципах об'єктивності й наукового аналізу та інтерпретації.
|
