| Аннотацiя: |
Центром урбаністики як науки є місто, яке сьогодні у межах системного підходу розглядається як урбогеосистема. Надано напрями дослідження урбогеосистеми з позицій системного підходу. Дослідження урбогеосистеми виконано в двох аспектах: об'єктивно-онтологічному (фундаментальні основи урбогеосистеми, найсуттєвіші аспекти її функціонування та об'єктивні властивості) та суб'єктивно-гносеологічному (логіка та особливості функціонування, її адекватність реальним подіям та процесам у зовнішньому середовищі). Розглянуто такі властивості урбогеосистеми, як дисипативність, ізоморфність, складність. Для пояснення сутності, структури та особливостей урбогеосистеми використано концепти теорії функціональних систем, структурного функціоналізму, теорії обміну на макрорівні П. Блау, конфлікціонізму Р. Дарендорфа. З використанням концептів зазначених теорій показано, що головним процесом в урбогеосистемі є взаємодія між її підсистемами та елементами, яка забезпечує її цілісність, яку є підстави визнати системоутворюваним чинником. Розкрито особливості взаємодії підсистем та елементів урбогеосистеми. Обгрунтовано вибір як системоутворювального чинника урбогеосистеми взаємодію між її підсистемами та елементами. |
