| Аннотацiя: |
Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі гепарин-зв'язувального домену у структурі HB-EGF людини та його значення для забезпечення біологічної активності ростового фактору, а саме рецепції дифтерійного токсину та утворення комплексів секреторної форми з EGFR і їх подальшої інтерналізації. Було створено генетичні конструкції, що кодують флуоресцентно-мічений proHB-EGF та sHB-EGF дикого типу та з двома типами мутацій: амінокислотними замінами позитивно-заряджених амінокислот на аланін та делецією всієї ділянки. Було проведено оцінку зв'язування різними формами sHB-EGF похідного ДТ - субодиниці В (SbB) - методом імуноензимного аналізу та виявлено, що sHB-EGF з делецією гепарин-зв'язувальної ділянки мало більше значення Кд, порівняно з нормальною чи мутованою формою ростового фактору. Створені генетичні конструкції, що кодують proHB-EGF з мутаціями і без них, використовувались для трансфекції клітин MDA-MB-231 HB-EGF(-). Вперше було продемонстровано внутрішньоклітинний транспорт рекомбінантого похідного ДТ спільно з proHB-EGF з мутованим гепарин-зв'язувальним доменом. Також було виявлено, що асоціація proHB-EGF з ГСПГ на поверхні клітини зменшувала стабільність комплексу з похідним ДТ, ймовірно, через конформаційні перебудови всередині самої молекули ростового фактору. В рамках цієї дисертаційної роботи також було отримано HB-EGF- нейтралізуючі поліклональні антитіла та протестовано їх антипроліферативний ефект на клітини лінії А431. |
