| Аннотацiя: |
Парадигма неокласичної економіки базується переважно на досліджені виробництва та споживання. Однак, великий науковий інтерес також викликає організація обміну, дослідження якого неможливе без аналізу контрактних угод передачі прав власності на активи. В статті розглянуті форми контрактного управління сітьовими бізнес-структурами, які використовуються учасниками обміну в умовах невизначеності як альтернативний механізм адаптації до зовнішнього середовища через ринок (класичну контрактацію) та об'єднане управління (вертикальну і горизонтальну інтеграцію). Вперше визначені види формальних реляційних сітьових контрактів та механізми мінімізації невизначеності, якими вони регламентують обмін між учасниками сітьових бізнес-структур. Описані основні умови невизначеності, які дозволяють управлінцям, суб'єктам прийняття рішень робити висновки щодо доцільності формування сітьових бізнес-структур як найбільш ефективних та найменш трансакційно витратних структур управління в умовах невизначеності. |
