| Аннотацiя: |
Стаття присвячена дослідженню методів управління конфліктами в організації. Визначено важливість ролі конфліктів у житті окремої людини, сім’ї, колективу, організації. Охарактеризовано основні причини виникнення конфліктних ситуацій. Зазначено, що своєчасне виявлення причин конфлікту та усунення його у 99% призводить до уникнення конфлікту. Тому головне завдання керівника в тому, щоб виявити і «увійти» в організаційний конфлікт у його початковій стадії. Як свідчить статистика, якщо керівник «входить» у конфлікт на початковій стадії, він вирішується на 92%, якщо на фазі підйому — на 46%, на фазі «пік» конфлікти практично не вирішуються або вирішуються дуже рідко.
Розкрито сутність поняття управління організаційним конфліктом як сукупність різних способів, методів і стратегій (технологій) вирішення та регулювання конфліктів, що займає одне з головних місць у системі управління персоналом. Визначено алгоритм системи управління конфліктом. Виокремлено ряд методів управління конфліктами, які за ознакою поведінки конфліктуючих сторін можна розділити на кілька груп: внутрішньо особистісні, структурні, міжособистісні, переговори, агресивні дії у відповідь. Розкрито їх зміст, надано ґрунтовну характеристику. Основну увагу звернено на стилі поведінки опонентів у конфліктних ситуаціях. Визначено роль і складові організаційних, соціокультурних і соціально-психологічних методів в управлінні конфліктами організації. Проаналізовано персональні методи управління конфліктами. Запропоновано
практичні рекомендації щодо запобігання конфлікту в організації, його профілактики та послаблення. Наголошено на важливій роль керівника у вирішенні конфліктних ситуацій в організації. Виокремлено навички, якими він повинен володіти для успішного врегулювання конфліктів. Зазначено, що на практиці при вирішенні конфліктів можна використовувати будь-який із наведених методів управління конфліктами в організації. Підхід до їх усунення в кожному конкретному випадку індивідуальний, залежить від сформованих обставин. Зроблено висновок, що окремі випадки конфліктних відносин в організаціях виходять за межі можливостей продуктивного впливу керівника та вимагають участі професійних посередників (медіаторів). |
